Грицько Бойко

Для старшого дошкільного
і молодшого шкільного віку

за виданням: "Веселинки, вірші, скоромовки" - КИЇВ “ВЕСЕЛКА” 1995

ХТО ЧИМ ХВАЛИТЬСЯ Шкільні веселинки

ПРО РІЧКУ ТА ФУТБОЛ

ХТО ЧИМ ХВАЛИТЬСЯ

МАРИНКА ТА ГАЛИНКА

Сьогодні Маринка
Уроків не знала.
Домашнє завдання
В Галинки списала.

Зі школи додому
Вернулись дівчатка,
І тут повторилось
Усе в них спочатку.

Удома Маринка
Отак міркувала:

— Сьогодні в Галинки
Уроки списала.

Чого ж я завдання
Робити спішу?
І завтра в Галинки
Уроки спишу!

Галинка ж удома
Отак міркувала:

— Сьогодні Маринка
У мене списала.

Чого ж я завдання
Робити спішу?
Його у Маринки
Я завтра спишу!

А ранком у школі
Зустрілися двоє.
Спочатку дівчатка
Зраділи обоє.

Та стала Маринка
Галинку питати:

— Чи можна іще раз
У тебе списати?

Галинка у сльози:

— От бачиш, яка ти,-
Я думала в тебе
Сьогодні списати!..

До столу учителька
Їх запросила
І порівну двійку
На двох розділила.

ДЕ БУКВАРИК?

— Де твій букварик?

— В портфелі новому.

— Ну, а портфель де?

— У столику дома...

— Взяв би із столу.

— Так стіл же замкнувся.

— То відімкнув би.

— Де ж це той ключ?

— У портфелі новому.

— Ну, а портфель де?

— У столику вдома.

ПРОМАХНУВСЯ

От діла, так діла! —
Знов рогатка підвела
Нашого Матвійка.
На уроці в мух вціляв,
А якраз в журнал попав:
З поведінки — двійка.

ВИСТУПАЙЧЕНКО

Виступайченко Панас
Завжди виступає.
А для чого? В котрий раз?
Сам того не знає.

А рука його, рука—
Мов крило у вітряка.
А язик — ой леле! —
Лопотить та меле!

Захлинається, кричить
І веде до того,
Як в порожнє перелить
Воду із пустого.

Може, є і серед вас
Виступайченко Панас?
Ви йому, братове,
Не давайте слова!

ПРО ГУСІНЬ

Сад весною знов ожив.
Як тут не радіти?
Скільки яблук, груш і слив
Буде цього літа!

Незабаром треба нам
Гусінь обібрати,
Бо і лист, і цвіт вона
Може попсувати.

Ми на зборах кожен день
Довго говорили:

Хто,

коли,

і як,

і де
Візьметься до діла.

Обговорювали план,

Думали-гадали,

На загибель шкідникам

“Заходи” шукали.

В час засідань і розмов
Гусінь листя з'їла —
Лиш листочки постанов
Всім на сміх лишила!

“ВСЕ РОБИМ СВОЇМИ РУКАМИ”

Прохає бабусю Ганнуся:

— Погладь мені галстук, бабусю!

— Сама ж ти що маєш робити?

— А я буду вірша учити.

— Ну вчи. Коли вивчиш як слід,
На столик поставиш обід.

— Хай мама обід приготує:
На збір піонерський спішу я.

— Яка ж у вас буде програма?

— “Все робим своїми руками”!

— І що ж ти покажеш на зборі?

— Я буду співати у хорі

І вірш прочитаю з програми:

“Все робим своїми руками”!

КОНСУЛЬТАНТ

Весною біля школи
Усім знайшлося діло:
Гуртом ямки копали
І деревця садили.

Один Мишко тинявся
І потирав долоні,—
Він був за консультанта
У нашому загоні.

До кожного підходив,
Повчав нас без упину:
— На дно насипте гною,
А зверху — вогку глину!

Та корінь засипайте
Мерщій, Катюшо й Людо,—
Бо яблунька засохне
І яблук тут не буде.

— Авжеж, не буде яблук,—

Промовила Катюша,—

Бо це, як хочеш знати,

Не яблунька, а груша!

ПРО ЩОДЕННИК

Вова в класі, коло дошки.
Завдання не знав нітрошки.
Невеселий, як ніколи,
Повертався він із школи.
“Треба двійку приховати,
Щоб не знали мама й тато.
А як виправлю на п'ять —
Можна буде й показать”.
У сараї, там, де дрова,
Заховав щоденник Вова.
Заховав і в двір побіг
До однолітків своїх...
А назавтра вчитель знову
Викликав до дошки Вову.
Ну, а Вова коло дошки
Завдання не зна нітрошки!..
І вчорашнього не знає,

Ще й щоденника не має...
Ще й до школи мама Вови
Розхвильована прийшла,
Бо в сараї, там, де дрова,
Двійку Вовину знайшла!

ДВА МИКОЛИ

В нашій школі два Миколи,

Два любителі футбола.

Правду скажем: добре грають!

Та уроки забувають.

І тому в обох Микол

У журналі “кол” та “кол”.

І сьогодні два Миколи
Невеселі вийшли з школи.
Стали хлопці міркувать:

— Як одержати нам п'ять?

І сказав один Микола:

— Може, кинуть грать в футбола?

А Микола до Миколи:

— Що? В футбола? Та ніколи!
Я придумав, ти послухай,—
Другу він шепнув на вухо,—
І в футбола будем грати,
І уроки готувати

Ми по черзі, як брати:
Я сьогодні — завтра ти.
Вчитель схоче запитать —
Хоч один з нас буде знать!

Підбадьорений Микола
До півдня ганя в футбола,
За уроки — ні-ні-ні! —
Вчить сьогодні не мені!
А назавтра знов-таки
У Микол все навпаки.
Другий вже тепер Микола
До півдня ганя в футбола,
За уроки — ні-ні-ні! —
Вчить сьогодні не мені!

Та Миколам, як на зло,
Знов-таки не повезло:
Вчитель з них того питав,
Хто в футбола все ганяв.
Ось чому в обох Микол
У журналі “кол” та “кол”!

ХЛОПЧИК ОХ

Познайомтесь: хлопчик Ох,
Охає за десятьох!

Ранок стеле світлу путь,
Школярі до школи йдуть.

Тільки Ох прилип до ліжка:

— Ох! Полежу ще хоч трішки

Для Максима, Юри, Клави —
Для усіх урок цікавий.
Ох зіває в кулачок:

— Ох! Як довго йде урок!..

Ось указку Ох тримає —
Хлопець Африку шукає:

— Ох! Куди це з карти зник
Всім відомий материк?..

Ох рішати став задачу
І над нею ледь не плаче:

— Ох! Задача нелегка,
Краще я спишу в дружка...

Ох заглянув у шпаргалку,
Та шпаргалку-виручалку
В нього вчитель відібрав...

— Ох! Навіщо підглядав?!

Мати страву варить сину,

До обіду півгодини.

Ох за нею ходить вслід:

— Ох! Коли вже той обід?

Триста кроків до кіно,
Пішки був би там давно,
Та сидить Ох і чекає:

Мчить на санках із гори
Цілий поїзд дітвори.
Тільки Оха там нема:

— Ох! Мороз мене пройма!

Одягли ми ковзани,
І у всіх біжать вони.
Ох, мов козлик на льоду:

— Ох! Тримайте! Уп-паду!

Ми комедію дивились,

Ми сміялись — аж втомились.

Тільки Ох один бубнів:

— Ох! Я спати захотів...

Дощ весняний сіє з неба,
Обійти калюжу треба.
Ох спинивсь і дожида:

— Ох! Хай висохне вода!..

Треба Оху м'яч підняти
Там, де гуси й гусенята.
Ох спинився і гука:

— Ох! Боюся гусака!

І Андрійко, і Микола
Кличуть Оха грать в футбола.
Ох із місця анітрішки:

— Ох! Болять у мене ніжки...

Ми колгоспу помагаєм,
Колоски в степу збираєм.
Тільки Ох не йде у поле:

— Ох! У мене в боці коле!..

У вікно влетіла муха
Й сіла Охові на вухо.
Ох руки не підійма:

— Ох! Нехай злетить сама!..

Сонце гріє гаряче,
Сонце гріє, аж пече.
Тільки Оху це байдуже:

— Ох! Вода холодна дуже...

На рибалці ми удвох,
Вудку взяв і хлопчик Ох,
Та заснув там: люлі-люлі!..
Ловись, рибко... із каструлі!..

Коло річки Ох бродив,
Черевики забруднив.

Коло вогнища хлоп'ята.
Дрова Ох пішов шукати.
Як пішов, то й не прийшов -
Ані Оха, ані дров!

Може, він прийшов у клас?
Може, Ох той серед вас?

У МАЛИНІ ЗАБЛУДИЛИСЬ

На екскурсію ходили
Ми в колгоспний сад
І двох друзів загубили,
Як ішли назад.

їх шукали, потомились,
Та знайшли-таки.
— У малині заблудились! —
Кажуть хлопчаки.

КРУТЬКО

Толі в класі не сидиться,
Непосиді все б крутиться.
То щипа свого сусіда,
То поглядує навкруг,
То під партою обіда,
То на парті ловить мух...

Хтось запитує у Толі:

— Ти завжди крутько такий?

— Ні, не кожен день я в школі,
У неділю ж — вихідний!

ЗМАГАННЯ

Чого з ганчірками весь клас?
За чистоту змагання в нас!
Ну, а чого так розкричались?
Бо ми за тишу вже змагались!

ТЕ Ж САМЕ

— Ну, хіба таке годиться?!
В тебе знову одиниця!

— А мене сьогодні, мамо,
Запитали знов те ж саме!

ПІДСЛУХАНА РОЗМОВА

— Ти промокатки не даси?

— Не дам — проси, хоч не проси!

— Ну, коли так,— трусись над нею!
Я промокну тоді своєю!

ШВИДКО ВІДПОВІВ

Коли прийшов зі школи внук,
Дідусь щоденник взяв до рук:

— За віщо двійку ти схопив?

— За те, що швидко відповів...

— За те, що швидко? — гримнув

дід.
За це ж п'ятірки ставить слід!

— Та що ви, діду, кричите?
Сказав я швидко, та не те...

ЧИСТОПИСАННЯ

— Чого в чорнилі руки, Таню?

— Це в нас було чистописання.

— А на щоках чому чорнило?

— Бо я руками щоки мила...

ХТО ЧИМ ХВАЛИТЬСЯ

— Починаю я завжди
Першим перекличку!

— А я першим на труді
Вистругав поличку!

— А я першим весь урок
Руку підіймаю!

— А я... першим на дзвінок
З класу вибігаю!!!

ЗАГОРДИЛАСЬ

Серед кращих учениць
В обласній газеті
Усміхалась читачам
Оля на портреті.

Цілу дюжину газет
Накупила Оля —
Роздала усім своїм
Подругам у школі.

А сестричка по селу
Довго щебетала:
“Нашу Олечку тепер
Вся країна взнала!”

Запишалося дівча,
Подруг сторониться.
Стала Олечка на всіх
Звисока дивиться.

Йде, а кирпа догори,—
Загордилась дуже...
Ми гукнули:— Подивись,
Ти зайшла в калюжу!

МОДНА ЗАЧІСКА

Нашу Нату не впізнати,—
Модна зачіска у Нати,
Дивна зачіска нова:
Розкуйовджене волосся
На всі боки піднялося,—
Мов копиця, голова!

Ната в класі йде до парти,
А навколо смішки-жарти:

— Звідки зачіски нові? —
Посміхнувся Боря хитро:

— Це, мабуть, від того вітру,
Що у неї в голові!

МІЦНА ПІДЛОГА

Сину в клубі виступати,
І його повчає тато:

— Ну, збирайся, та дивись
Ти вже там не провались.

— І чого б я провалився?
Марна то тривога!
Я всю сцену обдивився:
Там міцна підлога!

СОНЛИВИЦЯ

Рот кривиться і кривиться
В Михайла-позіхайла:
Лінивиця-сонливиця
Напала на Михайла.

Сусід на нього дивиться
І сам сидить — куняє.
І ось уже сонливиця
Всім класом позіхає.

Уже і вчитель кривиться...
І тут нам смішно стало:
Лінивиці-сонливиці
Неначе й не бувало!

ЧОМУ

Чому це вся гусінь
Тепер на виду?
Чому це так весело
їй у саду?

Гусінь радіє:
— Спасибі, Ігнатку,
Що на пташок
Змайстрував ти

рогатку!

НЕ ЗАБУВ

— Звати забудьком
Мене вже доволі:
Книг не забув я
Сьогодні у школі.

— Як же ти в школі
Забути їх міг?
З дому ж сьогодні
Пішов ти без книг!

ЦУКОР ДОПОМІГ

Я рецепт узнав такий,
І корисний, і простий:
Що від цукру і води
Буде пам'ять хоч куди!

Не беріть мене на сміх,—
Цукор справді допоміг.

Як збиравсь до школи зранку,
То розвів я цукру склянку
І, лиш губи в нім змочив,—
Зразу пам'ять просвітліла,
Зразу пам'ять проясніла:
Я ж уроки не учив!

ЖАРТУН

В нас жартун у класі є,—
Всім він прізвиська дає.
Каже: — Я мастак до жартів!—
Та чого ті жарти варті?
Зве він “Савою” — Савенка,
“Головою” — Головенка,
А Саченкову — “Сачок”.
Маслаченка — “Маслачок”.
Зве Зарудного — “Заруда”...
А його всі звуть:
“Зануда!”

ЯК НЕВДАХА ВИСТУПАВ

— От я вчора виступав!

Ви б почули, як співав!

Хоч немає слуху,

Я горлав щодуху:

До-ре-мі-фа-соль-ля-сі!

Голос мій почули всі!

А скінчив — що сталось! —
З місць усі зірвались,
Сцену ледь не рознесли,
А мене вхопили —
Аж на вулицю несли
І вже там... набили!

У П'ЯТІЙ ЧВЕРТІ

Як ти учишся, Семене?
Трійки в табелі у мене...
Підтягнися, так негоже!
Та у п'ятій чверті, може..

ВЗЯВ ПРИКЛАД

— Приклад списував у кого?
Запитав учитель строго.

— Та казали ж ви у класі,
І казав мій тато,
Що з відмінника Івася
Треба приклад брати...

Не роззява ж я з роззяв,—
Я у нього приклад взяв.

ТАТОВІ НА ЗЛО

Чому погано вчишся, Гнате?
Це я на зло своєму тату...
Ну, а “на зло” чого буває?
Того, що тато мене лає.
За віщо ж лає твій татусь?
За те, що я погану вчусь...

В ПАРКУ

В місті дуже жарко,—
Всі гуляли в парку:

Дідусі — з бабусями,
Бабусі — з дідусями,
Мами — з немовлятами,
Нянечки — з малятами...

Лиш один Петько стояв,—
Колупав ножем дубок...
Він у парку не гуляв,
Він прогулював урок!

ПОДРУЖКИ-ГОВОРУШКИ

В нашім класі є подружки,
Дві подружки-говорушки.
Так усі їх стали звать,
Бо подружки на уроках,
Мов сполохані сороки,
Цокотять і цокотять.

Говорушки Клава й Мила
На уроках говорили,
А на зборах — навпаки:
Червоніли і мовчали,
Наче в рот води набрали,—
Проковтнули язики!

КРАЩЕ

— Як справи в тебе, Грицю?
Пита сестра Марійка.

— Та КРАЩЕ: одиницю
Вже виправив на двійку!

ПРО ГАВРИЛА І ЧОРНИЛО

— Що робить?— пита Гаврило.
Я ковтнув чорнила...

— Проковтни ще й промокатку,
Буде все в порядку!

ДОМАШНЯ ПИСЬМОВА

— Домашню письмову
Чому не писала?

— Бо ручка учора
В колодязь упала...

— Коли ж та письмова
Написана буде?

— Як воду з колодязя
Виберуть люди...

ХЛОПЧИНА НІНА

Була письмова
Англійська мова.

Письмову в Ніни
Списав хлопчина.

Списав хлопчина:

“Май нейм із Ніна”.

А дома тато
Почав читати:

— Скажи-но, сину,
То ти вже НІНА?

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

— І чого ти, Гуцаленко,

Відстаєш?

Чом контрольну своєчасно

Не здаєш?

Хлопець крутить самописку
У руці:

Я ще крапку не поставив
У кінці!..

ВІДПОЧИТИ НІКОЛИ

Розпочались канікули,
А відпочити ніколи.
Лиш наступає ранок —
За книжку і на ганок.
А з ґанку стежка-стрічка
Веде мене до річки.
Там на піску читаю,
Читаю й загоряю,
І так я зачитався —
За три дні й не скупався.
А тут іще морока:
Попік і спину, й боки.

Тепер лежу у ліжку
І знов читаю книжку.
Розпочались канікули,
А відпочити ніколи!

ХВАЛИВСЯ ГНАТ

— Я — юннат! — хвалився Гнат.
Та який же він юннат?
Із отим “юннатом”, друзі,
Приключилася біда:

— Сіяв,— каже,— кукурудзу,
А вродила лобода.

ЗНАЙШОВ ТЕМУ

У шкільну газету Юра
Мав подать карикатури.

Каже Юра жартома:
— Теми вдалої нема...
Хоч би ти, Мишко, побився, —
Я б тебе намалював.

Тут Мишко як розізлився —
Штурхана Юркові дав!
А Юрко підставив ногу.
Бац! — і впали на підлогу,
Учепились за чуби,
Аж тріщать у них лоби...
От і тема є у Юри
Аж на дві карикатури!

КОЛИ СПІВАЛИ

Чого так пізно йдеш додому?
Це я в гуртку був хоровому.
І що ж сьогодні ви співали?
Ми не співали — танцювали!
Ну, а співали ж ви коли?
Співали, як додому йшли...

САШКО

В трамваї переповненім
Сашко з м'ячем сидить,
А біля нього згорблений
Старий дідусь стоїть.

Хтось до Сашка звертається:

— Чи вас у школі вчать,
Як місце дати старшому,
Як старших поважать?

— Та вчать,— Сашко відказує,—
Але у дану мить
Розпочались канікули
І нас ніхто не вчить!..

СЛАВКО З ЧЕТВЕРТОГО

Святково так одягнутий,
Підстрижений, підтягнутий,
Іде Славко по вулиці,
І всі Славком милуються.
Милуються, вітаються,
З цікавістю питаються:

— Куди ідеш ти, Славо? —
А Слава їм ласкаво:

ЯКА ТОЧНІСТЬ!

Сказала брату в парку Люба
Біля старих дубових віт:

— Ти подивись на цього дуба,—
Йому уже п'ятсот п'ять літ!

— А звідки точність ця взялася?
Ну хай п'ятсот, а п'ять чого?

— Коли була я в першім класі,
Йому п'ятсот було всього.

Уже я в п'ятому, тому
П'ятсот п'ять літ тепер йому!

ПОЯСНИЛА

— Чого увесь урок ти, Лідо,
Пасешся в зошиті сусіда?

— Перевіряю я Семена:
Чи вірно він списав у мене?

ПРО ХЛОПЧИКА ГНАТА
І “ГІТОПОНАТА”

Ганна Львівна каже нам:
— Запишіть: “гіпопотам”.
Акуратно, не спішіть,
Склад за складом запишіть.

Ми ще пишемо, а Гнат
Доїдає мармелад,
Поглядає у вікно,—
Написав уже давно...

Ганна Львівна підійшла,
Гнатів зошит узяла
І сказала:— Ну й діла!
Розкажи-но класу, Гнате,
Хто такі “гітопонати”.

ПІДТЯГНУВСЯ

— Знов одержав трійку?
Підтягнись, Андрійку!

— Підтягнуся!— він гука
І... подавсь до турніка.

ДЕ ІВАНКО?

— Де Іванко? — запитав
Наш учитель Тому.

— Та він ногу поламав
І побіг додому!

ДІЛОВІ РОЗМОВИ

Щоденно після школи
У Петрика і Вови
Усе по телефону
Йдуть “ділові” розмови:

— Здоров!

— Здоров!

— Як справи?

Що робиш?— я питаю.

— Та ось по телефону
З тобою розмовляю...
А як у тебе справи?

— Та справи — те що треба!

— А що ти зараз робиш?

— Та от дзвоню до тебе...

— Ну, що ж — бувай здоровий,
Бо вже пора кінчати:
Ще ж треба подзвонити
До Роми і до Гната.

ПРО РІЧКУ
ТА ФУТБОЛ

ПРО ЮРУ І ФІЗКУЛЬТУРУ

Щось із Юрою не те:
Щось наш Юра не росте...
Він такий у нас тоненький,
Хворобливий і худенький,
Мов заморене курча,—
Одноліткам до плеча...

Та чи знаєте ви те,
Чом наш Юра не росте?
Подивіться: він з дружками
Мчить по вулиці з книжками.

— Звідкіля біжиш ти, Юро?

— Я тікаю з фізкультури!

ЧЕМПІОН

В нашій школі є спортсмени,
Та Волощенко Семен
Із усіх шкільних спортсменів
Найвідоміший спортсмен!

На перерві —
Знає кожний!
Він силач
Куди тобі:

“Чемпіон” непереможний
В дуже вільній боротьбі!

ГАНТЕЛІ

Гантелі купив

Тимішко,
І кинув він їх

Під ліжко.
Лежать вони там

Без діла,
Лежать — припадають

Пилом.
Чому ж не бере

Тимішко
Гантелі свої

З-під ліжка?
Багато на них

Пилюки:
Не хоче бруднити

Руки!

ФУТБОЛІЛЬНИК

Футболільник Сава
Ловить “тихі гави”.

Проти вчителя сидить —
Та урок не слуха.
Хоч не крутиться й мовчить —
Все йде поза вуха.

“Довго тягнеться урок,
Треба відпроситись.
На футбол же є квиток —
Як би не спізнитись...”

На перерві він помчав
До Івана Хомича:

— Ой, яке в нас горе —
В нас бабуся хвора.
Ось рецепт в аптеку,
А вона далеко...

— Що ж,— сказав Іван Хомич, —
Треба йти, відома річ...

На початку в Сави
Йшли чудово справи.
Коло магазину
Розглядав вітрину.
Біля стадіону

Підпирав колону.

А свисток лиш пролунав —

Місце він своє зайняв.

Радий: в п'ятому ряду!

Тут все поле на виду!

Тільки — що це? Йде навстріч

В п'ятий ряд Іван Хомич

І сідає справа

Прямо біля Сави.

Глянув він на “молодця”:

— Чи бабуся знала,

Що з рецептом брехунця

На футбол послала?

ТЕНІСИСТ

— От я в теніс добре граю! —
Всіх майстрів перемагаю!..
Від моєї гри щораз
У захопленні був клас!

— Де ж він бачив загадкову
В теніс гру твою чудову?

— Клас не бачив, як я грав:
Це я їм розповідав...

ПОБІГ І ПРИБІГ

— Розкажи, як в змаганнях шкільних
Ти із бігу усіх переміг?..

— Ну, спочатку я, значить,— побіг,
Ну, а потім я, значить,— прибіг!

ПЕРЕМІГ БИ...

— Я б на дистанції

Усіх

П'ятьох

Спортсменів

Переміг!

— Чого ж тоді
Прибіг ти п'ятим?

— Боявсь:
Наступить
Хтось на п'яти...

“ШТРАФНИЙ”

По вранішній порі
Хома вже у дворі:

М'яча усе ганя,
Голи б'є — навмання...
Весела гра — футбол,
Та тільки: в шибці гол...

А мати з ремінцем:

— “Штрафний” тобі за це!

ПЛАВАТИ ХОЧУ

— Мамо! Я зараз на річку піду!

— Плавати хочу!— синок у одвіт.

— Плавать? Болить же у тебе живіт!

— Що ти! Живіт не болітиме нині:
Плавати буду я тільки на спині!

ДРУГЕ МІСЦЕ

— От я біг на лижнім кросі —
Не віддихаюсь і досі!
Друге місце я зайняв,
І татусь мене обняв...

— Ну, а бігло ж вас багато?

— Бігли вдвох ми: я і тато!

ПРОВАЛИВСЯ ПО КОЛІНА

— От на лижах я спустився!
Мчав, як тільки міг!
Та упав і провалився
По коліна в сніг...

— А чого ж в снігу шапчина
Й очі повні сліз?

— Проваливсь я по коліна...
Головою вниз!

КРУГОМ СХІД

На Далекому Сході
Був Мишко у поході.

І хвалився він радо:
— От цікавий похід!

Там і збоку, і ззаду,
І попереду — схід!

ЯК ХОМА ЗБИРАВСЯ У ПОХІД

Заклопотаний Хома:

— Може, ще чого нема? —
Він зібрався у похід,
Не абияк, а як слід.
О, Хома наш — голова:
Рюкзаків у нього два!..
Літнє сонечко пече,
А з Хоми аж піт тече.
У одній руці — стілець,
А у другій — казанець.
Рюкзаки висять на ньому,
Мов на осликові тому.
І сміються хлопчаки:

— Добрі в тебе рюкзаки!
Тільки треба для походу
Пару коней чи підводу!

РИБАК ТА ЧЕРВ'ЯК

— Ти давно сидиш з вудками
На Дніпрі?

— Та не дуже — від ранкової
Зорі.

— А чому нема улову
В рибака?

— Не ловив я, вчив я плавать
Черв'яка!

СОМ

Не сидиться хлопцю вдома
Він зловити хоче сома.
Ранком з вудкою в руці
Наш рибалка на ріці.
Вибрав затишну місцину,
Сів на плетену корзину,
Швидко вудку розмотав
І рибалити почав.
Ось разок, і ще разок —
Колихнувся поплавок.
Насторожився рибак,
Усміхнувся:— Так-так-так!
Може, сом у цю хвилину
Підійшов і чуха спину?
А чи, може, соменята
Черв'ячка схотіли зняти?..—
Враз — не стало поплавка,
Вудку смикає рука.
Хлопець знизує плечима,
Хлопець блимає очима:
То не сом, не соменя —
То зелене жабеня!

ПРО ЛИНКА ТА ПРО ТИМКА

Наш Тимко на бережку
Держить вудочку гнучку,
Наживляє черв'ячка,
Закидає і чека.

Сонце гріє... Спать охота!
Ось уже скривив він рота,
Потягнувся, позіхнув
І над вудкою заснув...

Тут приплив один линок,
З'їв смачненько черв'ячок
Й ще чекає... Та дарма:
Черв'ячків нема й нема.

— Де подівся цей хлопчина? -
Лин запитує у лина.—
Може, нам Тимко ізнов
Черв'ячків копать пішов?

Тут линки повипірнали
І роти пороззявляли,
Здивувались:— Так і є!
Наш Тимко вже сам “клює”!

РЯТУВАЛЬНИЙ ПОЯС

Аж упрів наш Вітя,—
Він роботу має:
Рятувальний пояс
Хлопець надуває.
Ковпачок на ніпель
Нагвинтив як треба,
Рятувальний пояс
Натягнув на себе.
Та ніхто на річці
Не побачить Віті:
Він купатись буде
У дворі в кориті!

ПРО РІЧКУ ТА ФУТБОЛ

— Коли я дивлюся на річку, мені
Кататися хочеться, друзі, в човні.

— А я чи ставок, а чи річку побачу, —
Розмотую вудку, стою і рибачу.

— А я лиш погляну на воду, хлоп'ята,
То зразу кортить у футбола ганяти!

— Стривай! А при чому ж футбол

до води?

— Бо грати в футбола я хочу завжди!

СЕКРЕТ
ПО СЕКРЕТУ

АКУЛА І СВИСТУН

— Пірнув аж на дно я
У море студене,
І раптом: акула
Прямує до мене.

Роззявила пащу,
Як тільки могла...
А я тут як свисну! —
Вона й утекла.

— А як же ти свиснуть
На дні умудрився?
Ти часом не в рака
Свистіти навчився?

ЗНАЙДУ

Нащо калоші ти взуваєш?
Я в них на вулицю піду!
Але ж грязюки там немає.
Нічого,— я її знайду!

БУЛКА З МАСЛОМ

Стоїть і гірко плаче Надя:

— Віддайте булку з маслом, дядю!

— Та я ж не брав, дівчатко миле...

— А ви на неї, дядю, сіли!

“НЕКУЛЬТУРНІ ХАЗЯЇ”

Із гостини по сніжку
Хлопчики вертались,
А товариш запитав:

— Як вам гостювалось?

— Та нічого, все як слід...
Тільки, бачиш, друже,
В тому домі хазяї
Некультурні дуже.

Некультурні хазяї,
Просто нехороші,—
У прихожій не зняли
З нас вони калоші!

Навіть з наших кожушин
Снігу не струсили...
То ми так, як увійшли,
І до столу сіли.

УХ І ОХ

Ми на груші, —

Ух!
Раптом чуєм:

Гух!
Потім тільки

Гець!
Що воно за

Грець?
Подивились:

Ох!
То ми долі

Вдвох!

ВЧОТИРЬОХ - ВІД ОДНОГО

— Чого тікаєте в розгін?

Ви ж — вчотирьох, а він — один...

— А ми не знаєм,— каже Влас,—
За ким він гониться із нас!

МУДРИЙ БОРЯ

— Закрий щільніш кватирку, Борю,
Бо дуже холодно надворі...

— А як закрить її щільніше,
Хіба надворі потепліша?

ЯКБИ

От якби ми під вербою
Не зустрілися з тобою,

І якби не роздягались,
І якби ми не купались,

І якби у глибині

Не було пенька на дні,

І якби про те ми знали,
І якби ми не пірнали,

І якби не всі якби,—
Не набили б ми лоби!

ЧОМУ ТИМКО ПОДРЯПАНИЙ

— Чому це ти подряпаний? —
Юрко Тимка пита.
Тимко йому відказує:

— Та я ж купав кота!

— А я от не подряпаний,
Хоч теж купав свого...

— Еге, ти ж не викручував
І не сушив його!

СЕКРЕТ ПО СЕКРЕТУ

Я вмію держать
За зубами язик,
А от мій товариш
До цього не звик.
Секрет він почує
Від мене —
І зразу ж секрет
У Семена.
Семен по секрету
Розкаже рідні,
І мій же секрет
По секрету — мені!

Я І ТИ

— Хто до столу хоче сісти?

— Я!

— Хто варення хоче їсти?

— Я!

— А хто посуд мити буде?

— Ну, вже ти відказуй, Людо,
А то: я та й я!

НАСТИРЛИВИЙ

— Ти спиш, Семене, при вікні?

— Ні.

— То, може, плачеш в тишині?

— Одержав вісті ти сумні?

— Ні.

— А двійок не було в ці дні?

— Ні.

— То просто думаєш, дивак?

— Так.

— Про що ж ти думаєш, Семене?

— Щоб відчепився ти від

мене!

ПРО СТЕПАНА І СМЕТАНУ

Степану спалось непогано:

Вночі приснилася сметана,

Але у нього, як на зло,

З собою ложки не було.

А вдруге з ложкою ліг рано —

Так не приснилася сметана!

ДОПОМІГ

— Ти погріб копав?

— Копав.

— У яму упав?

— Упав.

— Давно ти упав?

— Давно.

— Куди ти упав?

— На дно.

— А що там на дні?

— Струмок.

— Пісок.

— Каміння нема?

— Нема.

— А холод пройма?

— Пройма.

— І нудно сидіть?

— Ага.

— Що в тебе болить?

— Нога.

— Драбину чекав?

— Чекав.

— На поміч гукав?

— Гукав.

— То, кажеш, сидиш?

— Сиджу.

— Посидь... я гулять
Біжу.

БАЗІКА

Прив'яжи скоріш бичка!

А якого?

Він же, сину, в нас один!

То рябого?

Ну, звичайно, що його!

Де ж він, мамо?

Та на луках, як завжди!

За дубками?

За дубками вже нема!

Відв'язався?

Та про це ж і мова йде!!!

Догадався...

Не базікай, а біжи

Геть із дому!

А налигач, мамо, де?

Він на ньому!

А до чого там бичка

Прив'язати?

Прив'яжи до язика!—

Каже мати.

ДЕ ПОРВАВ ШТАНИ?

— Де це ти порвав штани?
Знов собак ганяв?

— Ні, це гналися вони,
Я від них тікав...

СИНЯК ПІД ОКОМ

Мати сину доріка:

— Ти моя мороко!
Так я й знала: синяка
Принесеш під оком!..

А хлопчина зморщив лоб,
Підступа завзято:

— Коли знала, то чого б
Зранку не сказати?

ЦІКАВИЙ

За дверима аж горять
В Толі оченята:
Дуже хочеться узнать,
Що там каже тато?

До дверей він притуливсь,
Нашорошив вуха.
У щілину всунув ніс
І тихенько слуха.

Та швидка рука чиясь
Двері причинила
І цікавому якраз
Носа прищемила!

ДЕ П'ЯТИЙ?

Мне хустиночку в руці,
Гірко плаче Віра:

— В мене п'ять було стільців,
А тепер — чотири.

Взявся братик рахувать:

— Раз, два, три, чотири, п'ять!
Віро, плакати облиш:
Ти ж на п'ятому сидиш!

ОНИСЬКО

Вниз по сходах —
Тупу-тупу! —
Ніс Онисько
Миску
Супу.

Мама каже:

— Не впади!

Обережненько

Іди!

— Не впаду! —
Гукнув Онисько.
Я ж тримаюся
За миску!

ПОРАДИЛА

Туди-сюди тупцюється
Хлопчик біля броду,—
З річки носить він на берег
Пригорщами воду.

— А навіщо це ти робиш? —
Мовила сестричка.

— Дуже хочу я всю воду
Виносить із річки!

— Ну й чудний! — мала сказала.—
Розум де у тебе?
Щоб всю воду вибрать з річки,
Відра взяти треба!

БАБУСЯ І ВНУК

Бабуся внука колисає,
А внук ніяк не засинає.
Розповіла вже всі казки,
І віршики, і приказки.
Стомилася, та все ж співає,—
А внук ніяк не засинає.

Аж враз в кімнаті тихо стало
Мабуть, уже заколисала...
Та ні, знов пісенька луна

Якась тонка і голосна.
Піду в кімнату подивлюся —
Щось наче голос не бабусі.
Зайшов — побачив я дива:
Бабуся спить, а внук співа!

БАРАБАН

В магазині тато мій
Барабан купив новий.
Ще й дві палі невеличкі —
Це для мене й для сестрички.
Ми з сестричкою мирились —
Барабаном ми ділились:
Трохи я побарабаню,
Потім дам сестричці Гані.
Барабаню знову я.
Потім — черга не моя...
Тато каже:— Перестань!
Перестань, не барабань!
Бо від цього барабана
Я глухим, напевне, стану! —
Відповів йому я вмить:
— Треба ще один купить!
Ми удвох побарабаним
І відразу перестанем.

ЗЛАМАНИЙ СТІЛЕЦЬ

— Саво, кинь читати!
Хай йому вже грець!
Треба ж поладнати
Зламаний стілець!

На дивані Сава
З книжкою в руці:

— Не моя це справа —
Лагодить стільці!

А як звечоріло,
Він за стіл сіда.
Тільки стіл накрили —
Трапилась біда:

Зі стільця хлопчисько
Покотився так,
Що розбив він миску
І набив синяк.

А в сестрички Клави
Усміх на лиці:

— Так чия це справа —
Лагодить стільці?

ВЖЕ Й РУКАВА
ЗАСУКАВ

От Іванко молодець! —
Змайструвать хотів стілець.
Вже й рукава засукав,
Та оглянувся і став:
Не було ж ні молотка,
Ані дошки, ні гвіздка,—
То й не починав.

ХВАСТУНЕЦЬ

Хлопчик Толя молодець,
Тільки трішки хвастунець.

Якось ми ішли на став,
Він мені таке сказав:
— Слово честі, не хвалюся —
Я ні-чо-го не боюся!..—
Враз на слові цім — з дороги
Толі ящірка під ноги.

З переляку, у тривозі
Наш хвалько мерщій навтік.
Та спіткнувся на дорозі
Й прикусив собі язик!

Хто хвалитись полюбляє,
В кого звичка є така,—
Хай ці вірші прочитає
І прикусить язика!

ДОДУМАВСЯ

Покарав малого тато,—
Той стоїть в кутку кімнати.
Плаче хлопчик і рида.
Дума хлопчик:— Не біда!
От як виросту,— кімнати
Буду круглі будувати.
Буде хата в нас така:
В ній ні одного кутка!

НЕ ЗНАЛА

Пита бабуся у онуки:

— Чи ти помила добре руки?

— Аякже,— Милочка в одвіт,—
Помила з милом так як слід.

— А де? — бабуся знов питає, —
Води ж у хаті в нас немає...

— Немає? — здивувалась Мила.
А я не знала і помила.

“ЗВЕРХУ - ТО Я!”

Наш сусіда Боря
Літом перший раз
В табір аж до моря
їздив на Кавказ.

Сфотографувався
Боря у сідлі:
Він сидить в папасі
Верхи на ослі.

Весело сміялась
З нього вся сім'я,—
Був на фото напис:
“Зверху — то я!”

ЩЕ РАЗ

Каже матері Панас,
Як прийшли із міста:

— Дуже хочу я ще раз
Меду попоїсти!

— То, виходить, ти вже їв?
А Панас бурмоче:

— Ні, я раз уже хотів,
Тепер ще раз хочу!

ВУЗЛИКИ

В магазин за сіллю
Раз прийшла Маринка.
У руках у неї
Кошик і торбинка.
Продавець торбинку
Сіллю наповняє.
Глянув на Маринку —
Та її й питає:

— Нащо на торбинці
Вузлики у тебе?

— Це — щоб не забула:
Сіль купити треба...

— Що ж: торбинка гарна,
Й вузлики хороші...

— Вузлики хороші,
Та... забула гроші!

СУСІДКА ЗНАЄ

— Де ти айстру взяв таку?

— У сусідки в квітнику...

— А сусідка зна про це?

— Зна, бо гналася
з дубцем!

ІНШОГО НЕМАЄ

Прийшов Кіндрат

В дитячий сад,

У сажі ніс у нього,

Стоїть Кіндрат

Серед малят,

А няня каже строго:

— Чому такий

Прийшов брудний?

Не будь же безголосим.

Негоже, брат,

В дитячий сад

З таким приходить носом!

Кіндрат похнюплено зітхає:

— А в мене іншого немає!..

ПРО АЛЬОШУ І КАЛОШУ

Бабуся шукає:

Альоша гукає:

— Бабусю, весна!
Віддайте і другу,—
Нащо вам одна?

МАЛЮНОК ДІДУСЕВІ

В зошиті малюю
Гарним олівцем:
На горі стою я
Поряд з баранцем.

Рідного дідуся
Дуже я люблю,
Я йому малюнок
У листі пошлю:

— Дорогий дідусю!
Вам картинка ця!
Вам привіт від мене
І від баранця!

ЇМО - І ВАМ ДАМО

І холодна,
І смачна
Серединка
Кавуна!
Мов солодке
Ескімо!
Ми їмо —
І вам дамо!

ХТО КРИЧАВ?

Йшов з лікарні Гнат селом,
А дружки й спитали:

— Що, брат, боляче було,
Коли зуба рвали?

— Ні,— хлопчина їм сказав,—
Не дуже боліло...

— А чого ж то ти горлав
В лікаря щосили?

— Так то ж лікар заволав,
Бо я став брикаться,
Йому щипці поламав
І... вкусив за пальця!

КАВУНИ НЕ ВИННІ

— Де це ти порвав штани?
Лазив знов по кавуни?

— Кавуни не винні:
Лазив я по дині!

ЮРКО І МОЛОКО

— Ану, скажи: “Молоко”.

— Моня!— випалив Юрко.

— Що? Не вмієш? Навчимо!
Вимовляй за мною: “мо”.

— Мо.

— Бачиш, як нам повезло! —
Певно, вимовиш і “ло”?

— Ло.

— Дуже добре! Ну й Юрко!
А тепер повторюй: “ко”.

— Ко.

— Молодчина ти, Юрко!
Ану, скажи: “молоко”.

— Моня!

ЩЕ І ВЖЕ

— Ти спиш, Івасику?

— Ще ні...

— То принеси води
Мені!

— Ніяк очей
Не розтулю:
ВЖЕ сплю...

РОЗСУДИЛА

Вернулися з поля
І мама, і тато,—
А дома роботи
Зібралось багато.

Хутесенько мама
За відра вхопилась...

— Спочинь,— каже тато,—
Ти й так натомилась!..

І сам бере відра...
А мама тихенько:

— І ти натомився,—
Спочинь — я швиденько...

І тут сперечатися
Вже вони стали,
Кому йти по воду?
А донька сказала:

— Чого сперечатись
Здоров'ю на шкоду?
Удвох беріть відра
І разом по воду!

БІЛЬШЕ ДІЛА, МЕНШЕ СЛІВ

Наша Галя вийшла з хати,—
Аж на грядці поросята.
Стала Галя їх корити:
— Хіба ж можна грядку рити?
В вас же їжі повна миска,
Ну, навіщо вам редиска?..
Як не соромно вам нині —
Ви маленькі, а вже свині...—
Доки Галя говорила,
Поросята грядку зрили!..

ЗАБЛУДИЛИСЬ
Заблудились в лісі хлопці,
Не знайдуть дороги.
Посиніли, задубіли,—
Ледве тягнуть ноги.

Ідуть вони між дубами,
Куди — невідомо...
Один каже:— Йдем на північ,
То й будемо дома...

Другий каже:— Ні, на північ
Не піду я, друже,
Бо на півночі — морози,
А я замерз дуже...

ТАТО-ПОСТОВИЙ

Там, де тато постовий,—
Світлофор тепер новий.

Я з бабусею іду,—

Я в кіно її веду.

Нам червоне світло сяє.

— Зупинись! — я їй гукаю.

А вона:— Іди мерщій!
Он твій тато-постовий —
Не страшна нам перепона! —
Можна йти і на червоне!..

Ми йдемо, а біля нас
Заскрипіли гальма враз...

Тут підходить постовий,—
То і справді тато мій.

Він квитанції виймає
І спокійно промовляє:

— Штраф беру я сам у себе
За бабусю і за тебе!

ЯК ПРОЇХАТЬ?

Гукнув хлопця перехожий,
Зупинив на розі:

— Як проїхать до Лапівки?

— Та по тій дорозі!

— Мотоциклом не загрузну?

— Ні, дорога справна!

— А “Волгою” теж проїду?

— Проїдете славно!

— А поїздом туди можна?

— Можна!.. Не зашкодить...
Тільки, бачте, до Лапівки
Поїзд ще не ходить...

“МОЄ”

Все, що тільки в домі є,
Називає син: “Моє”.
“Мій берет, моє пальто,
мій портфель, моє лото,
мій стілець, моя кімната...”
І питає в нього мати:

— Ну, а віник також твій? —
Відповів хлопчина:— Мій!

— Що ж, бери свій віник ти
І кімнату підмети!

ЗНОВУ ПОЧНУ

Ніяк не вгамує
Бабуся дитину,—
Малий репетує
Вже цілу годину.

Та раптом стихає
Ниття голосне...
Бабуся зітхає:

— Нарешті засне!

А з ліжка дитина:

— Ні, ні — не засну!
Я трошки спочину
І знову почну!

НІС У СМЕТАНІ

Сметану син приніс.
В сметані в нього ніс.

— Де брав таку рідку?

— У нашому ларку.

— Ану ходім туди!

— Ой, мамо, не ходи!

— Чому це “не ходи”?

— Бо я долив води...

СХОЖІ

Зайшов ослик до садка
І зірвав листок з дубка.
А Іванко із городу:

— Нащо нищиш ти природу? —
І мерщій побіг в садок,
Вирвав з коренем дубок,
Замахнувся на ослиська:

— Не підходь до саду й близько!
А осел з-за огорожі:

— Ми з тобою, хлопче, схожі!

ЗАГУБИЛА ГОЛКУ НІНА

Загубила голку Ніна,

Стала Ніна

На коліна:

Знайшла голку,

Та не шила,—

Ніна нитки загубила.

Загубила нитки Ніна,

Стала Ніна

На коліна:

Знайшла нитки,

Та не шила,—

Ніна голку загубила...

Цього вірша про дівчатко

Починай читать спочатку.

ДИВО, ДИВО,

ДИВИНА

ДИВО, ДИВО, ДИВИНА

— Диво, диво, дивина!
Хвіст попереду в слона!

— Ти до жартів маєш хист:
То ж бо хобот, а не хвіст!

Я ТІЛЬКИ ДЕРЖУ

— Не тягни за хвіст кота!
Ну, кому кажу?

— Так то ж тягне він хвоста, —
Я тільки держу...

ОЛЯ І КВАСОЛЯ

Посадила якось Оля

Пригорщу квасолі.

А врожай зібрала —

Дві пригорщі стало.

І дивується вона:

— Де ж взялася ще одна?

ПРО ВЕЛИКІ ВУХА

Запитала в татуся
Донька-щебетуха:

— Чи слон хоботом скубе
Слоненя за вуха?

— А навіщо це слону?
Так робить негарно.

— Жаль: такі великі вуха
Пропадають марно!

ВНУЧАТКО І КУРЧАТКО

Бабуся каже:— Глянь в гніздечко:
Курчатко клюнуло з яєчка,—
Пита здивовано внуча:
— А влізло як туди курча?

ЯК РОБЛЯТЬ СІТКУ

— Як роблять сітку рибаки?

— А дуже просто, бач, руками:
Беруть маленькі дірочки
І їх обплутують нитками!

НЕ ЗАГУБЛЮСЯ!

Вийшов синочок
Сам в дитсадочок.
Вчить його мама:

— Йди собі прямо!

Йди, та дивися —
Не загубися!..

— Добре, мамусю,
Не загублюся!

Я ж вам не голка,
Я ж вам Миколка!

ЗАБУВ ДОДАТИ

Похвалився Вова Ніні:

— В морі плавав я на спині!—

Тільки він забув додати:

На чиїй?
На спині тата.

В МЕНЕ ЗУБКИ
ВИПАДАЮТЬ

Скоро в тата іменини.
Я і мама з магазину
Принесли йому пакунок —
Подарунок.

Наказала мені мама:

— Держи язик за зубами...

Але всі те добре знають:
В мене ж зубки випадають...

— То хіба ж я можу, мамо,
Держать язик за зубами?

ХОЧУ КАЛАЧА

Розплакалось хлопча:

— Я хочу калача!

— Та он же калачі,—
Візьми їх у печі!

— Не хочу! їж сама!
Я думав, їх нема!

ЧИ МОЖНА

— Сиди спокійно,— каже мама,—
І перестань молоть ногами.—
Малий запитує тривожно:

— А язиком молоти можна?

ТЕПЕР МАМІ ЯСНО

Чай хазяєчка мала
На вечерю нам несла,
Хоч ступала тихим кроком,—
Підсковзнулась ненароком.
Чашка з блюдечком додолу
Покотилась біля столу,
Покотилась і розбилась —
Черепочки розлетілись.

Мама сплеснула руками.

— Як це сталось? — каже мама.

— А ось так! —

І тут дівчатко

Повторило все спочатку:
Друга чашка біля столу
Покотилася додолу,
Покотилась і розбилась —
Черепочки розлетілись...

Тепер мамі ясно!

В КОГО БІЛЬШЕ

По чотири,

По чотири

Сливи у хлоп'яток.

А у мене —

Повні жмені:

Без шести десяток!

ХВАЛИЛАСЯ РЕДЬКА

Редька в медові скупалась
І відразу запишалась.
Вихвалялася вона:

— Дуже з медом я смачна!—
Хрін почув це і гука:

— А без меду ти яка?

ХУДОЖНИЦЯ

Малювала тигра внучка:
Замість тигра — вийшла Жучка.

НАСМІШИВ

Насмішив малий Тиміш!
На теля кричить він:— Киш!

КІНДРАТ

От Кіндрат, так Кіндрат!
Зуб зламав об мармелад!

ГРУШІ ТА ПУХ

Вихвалялась перед кленом
Верба край запруди:

— Чи ти знаєш, скільки з мене
Груш зібрали люди?

Жабка кленові сказала:

— Ти слухай хвастуху!..
З неї стільки груш зібрали,
Скільки з мене пуху!

НА РІЦІ

На ріці гурт малят
Дивиться із кладки,
Як рачиха раченят
Учить плавать задки.

ХОЧ НЕ РАД...

Хоч не рад тертушці хрін,
Та на ній танцює він.

ЧОМУ ЗУПИНИВСЯ ГОДИННИК

— Щось годинник,— каже тато,—
Раптом зупинився.
Треба в чистку віддавати,
Мабуть, запилився...

— Звідки взятись тому пилу? —
Мовила Галинка.—
Я ж годинник з милом мила:
Там нема й пилинки!

МАРШ ВЕСЕЛИХ ЧОЛОВІЧКІВ

Дружно пісню ми заводим,
Під бадьорий марш виходим,
Наче на парад,
Наче на парад.
Спритні, жваві, невеличкі,
Ми, веселі чоловічки,—
Друзі всіх малят.
Друзі всіх малят.

— Буратіно?

— Тут я!

— Цибуліно?

— Ось я!—

Карандаш,

Карабас —

Хто не знає нас?

І Незнайко, і Гурвінек,—

Кожен, кожен знає нас.

Кожен знає нас!
Знають нас міста і села,—
Чоловічки ми веселі:
Ми прийшли з казок,
Ми прийшли з казок.
Хто не зна якоїсь казки,—
Познайомтеся, будь ласка! —
Просим ми діток,
Просим ми діток.

— Буратіно?

— Цибуліно?

— Ось я! -

Карандаш,

Карабас —

Хто не знає нас?

І Малятко, і Барвінок,

І Незнайко, і Гурвінек,—

Кожен, кожен знає нас,

Кожен знає нас!
Хоч ми з казки, та, як треба,
Все розкажемо про себе
Для дружків своїх,
Для дружків своїх.
Гей, малята-дошкільнята,
Підем з нами танцювати,—
Хай лунає сміх,
Хай лунає сміх!

— Буратіно?

— Тут я!

— Цибуліно?

— Ось я!—

Карандаш,

Карабас —

Хто не знає нас?

І Малятко, і Барвінок,

І Незнайко, і Гурвінек,—

Кожен, кожен знає нас,

Кожен знає нас!

МИЛОЧКА-
КРУТИЛОЧКА

МИЛОЧКА-КРУТИЛОЧКА

У Милочки-

Крутилочки

Є дзига заводна:

Як заведеш —

Покрутиться

І спиниться вона.

А Милочка-

Крутилочка,

Мов дзига, так і так —

Все крутиться

Та крутиться,

Не спиниться ніяк.

ВИНОГРАД

Щоранку Милочка вставала,
Поснідає — і в сад.
Вона там брату помагала
Садити виноград...
А прийде ніч, і Милі сниться:
Немов той виноград
Прийшов, вклонився помічниці
І знов пішов у сад.

ЗАХОТІЛА МИЛОЧКА
СПАТИ

Захотіла Милочка

Спати,

Кулачками тре

Оченята.

Зачекай-но, Милочко,

Трішки:

Постелю для тебе я

Ліжко.

Покладу тебе

Й заспіваю:

— Люлі-люлі-люлечки,

Баю!

НАЩО ГОЛКИ ЇЖАКОВІ?

Запитав у Милочки
Вова:

— Нащо ці голки
їжакові?
Милочка йому
Відказала:

— Щоб до рук його
Ми не брали!

КАЯЛАСЯ МИЛА

Каялася Мила,
Наша помічниця:

— І нащо закрила
Я в буфеті кицю?
Так плигнула киця,
Що аж страшно стало:
З верхньої полиці
Полетіло сало.
Сало полетіло
Та якраз на пляшку,
І стакан розбило,
І розбило чашку...—
Терла кулачками
Милочка очиці:

— Присоромить мама:
“От так помічниця!” —
Милочка сиділа,
Схлипувала слізно.
Каялася Мила,
Каялась, та пізно!

СЕСТРИЧКА

Ростом невеличка
І швидка-швиденька —
Це моя сестричка,
Ще вона маленька.
Та, як всі дівчата,
Все вона з нитками —
Учиться в'язати
У своєї мами.

Вчора здивувала
Всіх моя сестричка —
Братику зв'язала
Білі рукавички!
Гарні, невеличкі,
Теплі та м'якенькі...
От вам і сестричка!
От вам і маленька!

УЧИТЕЛЬКА

Запросила я сестричку

До стола,

Клаптик білого паперу

Їй дала.

Посадила я сестричку

На стілець,

Показала, як тримати

Олівець.

Стою

І навчаю першокласницю

Мою.

ЛЮДА МИЛИТИСЬ НЕ ХОЧЕ

Я купатись в ванні буду,
Покупаю й ляльку Люду.

В неї пальчики зелені,
В неї носик у варенні.

Люда милитись не хоче,
Плаче: “Мило зайде в очі!”

Людо, Людочко, сідай,
Тільки очі затуляй!

СОНЕЧКА УМИТА

Задивилось сонечко
На маленьку Сонечку:
Сонечка умита,
Сонечка одіта,
Чисті черевички,
У косичках стрічки,
Усміхнулось сонечко
До малої Сонечки.

ГРАЛАСЯ В ДОЛОНЕЧКИ

— Де ти завозилася?
Де ти забруднилася?

— Я в калюжі з сонечком
Гралася в долонечки!

ДВА СОНЕЧКА

Два сонечка мені світять,
Два сонечка милі:
Одне в небі, у блакиті,
А друге на хвилі.

Промінці його яскраві
Грають-вигравають,
Наче рибки золотаві
У хвилі пірнають.

Тільки хвиля невеличка
Даремно хлюпоче,
Друге сонечко із річки
Виплеснути хоче.

СОНЕЧКО МОЄ

З піснею про сонечко
Йду в дитячий сад.
Миле, миле сонечко,
Як тобі я рад!

Сонечко моє

Яснеє.

Сонечко здіймається,
Плине в вишині.
Сонечко всміхається
Весело мені.

Сонечко моє

Яснеє.

В небі ні хмариночки
Все кругом сія...
Он іде Мариночка
І співа, як я:

Сонечко моє
Яснеє.

ЧОВНИК

Пливе, пливе річкою

Зовсім новий

Саморобний човник мій

Паперовий.

Я очей із човника

Не спускаю,

Я іду по берегу

І співаю:

— Пливи, пливи, човнику,

За водою,

Подружися з хвилею

Голубою.

Зупинися, човнику,

В Чорнім морі.

Там, де служить тато мій

На лінкорі.

Нагадай ти татові-

Морякові

Саморобні човники

Паперові.

ГОРА

Задивилась дітвора:
— От гора, так гора!

Отакенна висота,
Аж до неба прямо! —
Як подивишся, зліта
З голови панама.

І чого на ній нема:
Сосни, трави, квіти...
На шпилі її — зима,
А в підніжжі — літо.

ДЛЯ МАМИ

Сказав мені мій тато,
Що скоро в мами свято.

Я ж так його чекаю
Й хустинку вишиваю

Шовковими нитками —
Для рідної, для мами!

НА МАМИНЕ СВЯТО

Чому це надворі
Блищать, мов перлини,
І чисті, й прозорі
Грайливі краплини?
Тому, що весела,
Ясна, чарівна
На мамине свято
Приходить весна!
Чому це так жваво
Струмочок співає?
Чому так ласкаво
Нам сонечко сяє?
Тому, що весела,
Ясна, чарівна,
На мамине свято
Приходить весна!

КОЛО МОРЯ

Простелилось море
Нам до ніг.
Коло моря — гори,
На них сніг.
Височенні гори,

Широченне море!

А на морі хвилі

Голубі,

На них гребені білі

І рябі.

Хвилі в морі грають,

Човники гойдають.

Вітер з моря віє
Холодком.
Хвиля берег миє,
Гра з піском.
Миє наш мисочок,
Гальку та пісочок.

Ми на берег сіли,—
Вісім груп.
Рученята мили:
Хлюп та хлюп!
Хвиля налетіла
Й ніжки нам обмила.

Сонце світить з неба
Гаряче.

Загоряти треба,
Хай пече!
Сонце припікає,
Сад наш загоряє.

ВЕЧІР

Тихо сонечко сіда,
Йде із поля череда,
Виграє сопілка...
Нагулялась дітвора.
— Спать пора! Спать

пора! —
Кличе перепілка.

ОСІННІ КЛЕНИ

Стоять осінні клени
У барвах золотих
І дивляться на мене,
А я дивлюсь на них.
Ось листячко упало...
Нагнувсь я до листка:
Він жовтий і трипалий,
Мов лапка гусака.

ПОСАДИЛА Я БЕРІЗКУ

Як прийшла до нас уквітчана

Весна,

Посадила я берізку

Край вікна.

Стала, стала я берізку

Поливать,

Стала пісеньку веселу

Їй співать:

— Ти рости, моя берізонько,

Рости,

Буйним листом всім на радість

Шелести.

Ти рости, моя берізко,

Виростай,—

Першокласницю Олену

Пам'ятай!

ФОНТАНЧИКИ

Дощик, дощик! Подивись:
Сипле з неба дуже —
Аж фонтанчики знялись
Весело в калюжі.
А як дощик перестане,
І фонтанчиків не стане.

ЗАДИВИЛИСЯ ХМАРИНКИ

Вимив дощик рідне поле

Нам на втіху.

Після дощику навколо

Тихо-тихо...

Задивилися хмаринки

Сині-сині,

Як гойдаються росинки

На стеблині.

ТИ НЕ БІЙСЯ, МИЛОЧКО

У малої Милочки
Є нові санчата,
Та боїться Милочка
Із гори з'їжджати.

І стоїть несміливо
З ними на л