 |
Web Hosting by Netfirms | Free Domain Names by Netfirms |
|
|
|
за виданням "Веселки", Київ, 1989
Тарас Шевченко
ЗА СОНЦЕМ
ХМАРОНЬКА ПЛИВЕ
За сонцем хмаронька
пливе,
Червоні поли розстилає,
І сонце спатоньки зове
У синє море...
Яків Щоголів
ОСІНЬ
Висне небо синє,
Синє, та не те;
Світе, та не гріє
Сонце золоте.
Оголилось поле
Од серпа й коси;
Ніде приліпитись
Крапельці роси.
Темная діброва
Стихла і мовчить;
Листя пожовтіле
З дерева летить.
Хоч би де замріла
Квіточка одна;
Тільки й червоніє,
Що горобина.
Здалека під небом,
В вирій летючи,
Голосно курличуть
Журавлів ключі.
Марійка Підгірянка
ПРИ ДОРОЗІ
При дорозі, при шосе
Там корови ми пасем.
Золотистий місяць жовтень
Стелить листя ясно-жовте,
Вітер хмари вдаль несе
Над полями і шосе.
Низько стеляться дими:
Це печем картоплю ми.
Розгорілась наша ватра.
Біля неї — Оля, Марта,
Лесь, Петрусь, малий Івась
І Бровко з дітьми весь час.
При дорозі, при шосе
Там корови ми пасем.
Золотистий місяць жовтень
Стелить листя ясно-жовте,
Вітер в даль його несе,
На поля і на шосе.
Леся Українка
ДОЩИК
...Дивлюся ранком —
вже заволочено серпанком
сіреньке небо, далі став
помалу й дощик накрапати,
і вогким холодком до хати
зайшов притихлий вітерець...
Павло Грабовський
ОСІНЬ
Осінню дмухнуло,—
Висохли квіточки.
Хмуро, безпритуло
Глянули садочки.
Жовкне і травиця,
Така її доля,
Хіба зелениться
Хлібець серед поля.
Швидко погнав води
Струмок бистрохвилий.
Пташки від негоди
Подалися в ірій.
Олександр Олесь
ЗОЛОТІ КВІТКИ
Вишиває осінь на
канві зеленій
Золоті квітки.
Квіти оживають, і з дерев спадають
Жовті нагідки.
Яблука і груші падають на землю,
Боки, спини б'ють.
Люди їх збирають, у мішки ховають,
Кури їх клюють.
Бавляться дітками, бавляться квітками,
Моляться батьки.
Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.
Сидір Воробкевич
ОСІНЬ
Давно вже попроїдали
нас
З-під неба журавлі,
Пташки замовкли у гаях,
І втчхло на землі.
...Припали квіти до землі,
Туман наліг кругом,
Ще день, ще два — і всі поля
Заснуть глибоким сном.
Павло Тичина
ОСІНЬ ТАКА МИЛА
Осінь така мила,
Осінь
Славна.
Осінь матусі їсти несе:
борщик у горщику,
кашка у жменьці,
скибка у пазусі,
грушки в хвартушку.
Осінь така мила,
Осінь
Славна.
Ліна Костенко
СЮ НІЧ ЗОРІ ЧОМУСЬ КОЛЮЧІ
Сю ніч зорі чомусь
колючі,
як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала з кручі,
сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»
Сю ніч квітка питала квітку:
— Що ж це робиться, поясни?
Тільки вчора було ще влітку,
а сьогодні вже восени!
Марія Познанська
ЖОРЖИНИ
Уже і вересню кінець,
Настали дні холодні,
До нас, я чула, морозець
Прийде вночі сьогодні.
Впаде на луки, на гаї,
Побілить лист на вишні...
Погасить сонечка мої —
В саду жоржини пишні...
Та я морозцеві тому
Не дам жоржин стоптати:
На руки ніжно їх візьму
І понесу до хати!
Анатолій Качан
ОСІННІ ПОЛЯ
Охололи води і
земля,
Сон бере натруджені поля.
На горбах у висохлий кулак
Заховав зернята дикий мак.
А поміж горбами в теплий край
Покотився колесом курай.
Ні душі в полях, лише димок
Лащиться, згортається в клубок.
То в село за синій горизонт
Поспішає трактор на ремонт.
Тихо-тихо трактор вуркотить,
Щоб свої поля не розбудить.
Віктор Терен
УТЕКЛА ВІД МЕНЕ РІЧКА
Утекла від мене
річка,
Понесла вербову зелень.
І найменшенька травичка
Поховалася під землю.
Десь поділась перелітна
Павутинка вереснева.
Мерзне сонячне проміння,
Вицвітає серед неба.
Гніздам порожньо на вітах,
Колисаються намарне.
Лисеняток манить вітер —
Молоком пташиним пахне.
Богдан Стельмах
ОСОПАС
Ось осінні оси —
ось!
Я пасу осінніх ос.
Синю сливу
роздушу,
спілу грушу
надкушу —
відкушене
сам
з'їм,
надкушене
дам
їм.
А кісточку та зернятка
Хай ковтає чорна грядка.
Наталя Забіла
ЗАЙЧАТА І СВИНЯ
Казка
Стояла в лісі біла
хатка
Поміж дубів та ялівців,
І там жили малі зайчатка —
Аж вісім жвавих стрибунців.
З братів найстарший був Стрибайчик,
Меткий та чималий на зріст.
А наймолодший, втішний зайчик,
Був Побігайко Куций Хвіст.
Такий веселий, дуже милий,
Всіх бавив сміхом голосним,
І всі брати його любили
І піклувалися за ним.
У хатці завжди гарно й чисто —
Зайчата скрізь наводять лад:
І стіл, і лави — все на місці,
Ще й вісім ліжечок у ряд.
Був день осінній, непогідний,
А в хаті, в тиші і теплі,
Борщу поїсти в час обідній
Зібрались зайчики малі.
Стук-стук у двері!..
— Хто там? — Свинка!
Блукаю в лісі цілий день...
Промокла під дощем щетинка...
Пустіть погрітися лишень!
— Заходь, будь ласка! — 3 холоднечі
Впустили зайчики Свиню.
Вона зайшла, скоріш до печі,
Сідає ближче до вогню,
Ще й повела уважно писком
І чує — борщ у казані...
— А може, хоч маленьку миску
Борщу насиплете й мені?
— Будь ласка! Просим, люба госте! —
Залізла Свинка враз на піл,
Підсунулась до столу просто
Й поклала ратиці на стіл.
Схопила миску Свинка наша
Та як почне усе трощить:
І борщ, і галушки, і кашу,
їсть — аж за вухами лящить!
Зайчата дивляться тривожно,
Як вмить зникає їх обід.
А гостя каже: — Жити можна!
Я вже наїлася як слід.
Тепер би ще любенько й радо
Лягти поспати в цей куток...
Давайте ж ковдри й простирадла,
Та ще й побільше подушок!
— Беріть в усіх, та не в малого! -
Насміливсь мовить старший брат.
А Свинка як рикне на нього:
— Давай негайно кожен шмат!
І тут вона усі зайчачі
І ковдри, й подушки стягла,
Вляглась на припічку гарячім,
Стулила очі й захропла.
Стоять розгублені зайчата:
— До чого ж це воно веде?..
— Невже ж терпіти та мовчати?
І що нам їсти? Й спати де?!
А Свинка враз розкрила очі
Та як розсердиться й гукне:
— Що за розмови серед ночі?!
Геть з хати!.. Не будіть мене!
Зайчата від цього страшила
Скоріш у двері, за поріг!..
А дощ періщить що є сили,
І вітрюган збиває з ніг.
Мов потемнішав світ навколо!..
Заплакав навіть старший брат,
А Побігайко плаче вголос,
І сльози котяться, як град.
Тремтять замерзлі зайченята —
Невже ж загинуть привелось?!
Коли це з хащі йде рогатий
Господар лісу — дужий Лось.
— Що тут,— питає,— з вами сталось?
Розповідайте все як слід!
— Та, бач, до нас Свиня забралась,
Поїла зразу наш обід.
Постелі відняла всі чисто...
Прогнала нас під дощ, у двір!..
— Ех ви, нещасні, беззахисні! —
Всміхнувся їм могутній звір.
Та як зайшов до хати хвацько,
Та як загримав на Свиню!
Аж загуло в печі зненацька,
Ще й іскри приснули з вогню!
Свиня й прокинутись не встигла,
Як покотилась геть у двір!
Мерщій світ за очі забігла
І не верталася з тих пір.
А зайченята стали жити
У теплій хатці, як колись.
Та тільки знали, з ким дружити,
Й нахаб нечемних стереглись!
Віктор Кордун
ПІСЕНЬКА ПРО СЕСТРИЧОК
І РУДЕНЬКОГО ПЕСИКА
Пішли сестрички по гриби,
руденький песик з ними.
Туди-сюди, де не ступи,
руденький песик з ними.
Набрали повний козубок,
руденький песик з ними,
маслят, лисичок, решіток,—
руденький песик з ними.
Додому йшли крізь березняк,
руденький песик з ними.
Назад не хоче йти ніяк
руденький песик з ними.
Стомившись, сіли відпочить,
руденький песик з ними.
Проснулись сестроньки за мить
рудька немає з ними!
Кругом шукали знов і знов,
забувши геть про втому...
Гукали раз у раз «агов!»,
коли ішли додому.
От ставлять козуб на поріг,
сандалики рядочком...
Рудько тоді з корзинки — плиг!
а в ній — ані грибочка.
Платон Воронько
ПРИЧИНА
Другий день лежить
хлопчина
В ліжку у кутку.
І на те була причина:
В батьковім садку
Обірвав хтось грушку тихо
Аж до верхніх віт.
Ось у хлопця з того лиха
Й заболів живіт.
Дмитро Павличко
ЗАЖУРИЛАСЬ КВІТКА
Небеса прозорі,
Як глибінь ріки.
Падають, як зорі,
З явора листки.
А над полем нитка
Дзвонить як струна,
Зажурилась квітка —
Чує сніг вона.
Тамара Коломієць
ЇЖАКИ
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі листки
І сказали:
— Ми — кущі,
Золоті у нас плащі
На дощі.
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі грибки
І сказали:
— Ми — пеньки,
Наросли у нас грибки,
Як горбки.
Два веселі їжаки
Позгортались у клубки
Під голки
І сказали:
— Ми — грудки...
Ну, а може,— будяки...
Ну, а може,— їжаки
Все-таки?..
Анатолій Пастернак
ОСІНЬ
Скінчивши школу
лісову,
Птахи на південь вирушають.
Малу Синицю залишають
Писати книгу снігову.
Іван Семененко
ПРО ПІВНЯ
Хоч півень п'є воду
холодну,
Але як вогонь палає:
У півня червона корона
І борода червона;
У півня червоні очі
І вуха червоні;
У півня червоне пір'я
І лапи червоні;
У півня червоний сон
І пісня червона —
Ку-ку-рі-ку!
Володимир Лучук
ХИТРИЙ ЛИС ФАРБУЄ ЛІС
Хитрий лис на
верховині
носить фарби
у тайстрині1.
Лис,
покіль зима настане,
ліс фарбує у багряне.
На дива дивитись скорі
звірі
збіглися
у зворі:
— Лис фарбує ліс!
Дивіться!
Не торка ж ялиць одних:
хитрий він,
тому й боїться
поколотися об них.
1 Торбина.
Дмитро Павличко
ВІТЕР
Якось вітер ніс
листок,
І прикульгував щокрок,
І щокрок відпочивав,
І листок на землю клав.
Так сердешний занеміг,
Ніби ніс він збіжжя міх,
Важко дихав і сопів,
Аж упав, нарешті, в рів.
Я тоді листок підніс,
Але вітер, наче біс,
Хап його мені з руки
Та й у поле — навпрошки.
І високо понад лан
Зринув хитрий вітрюган,
Свиснув, крикнув з-під небес,-
І листок у хмарі щез.
Лідія Повх
ЖАБКА
Журилась під осінь
малесенька жабка:
— Уже потемніла
у соняха шапка,
і жовтими стали
листочки у клена,
а я іще й досі
зелена-зелена...
Іван Драч
ДЖМІЛЬ
Ще вчора джміль
гудів — сьогодні вже нема,
Застиг від холоду, ледь лапками він меле,
Крилята задубілі не здійма
І тихо й тоскно дивиться на мене.
Беру його із затінку, кладу
На щире сонце — в затишок осоння.
Джмелями літаки собі гудуть,
І джміль до них гуде собі спросоння.
Василь Заєць
ШИПШИНОВІ ЛІХТАРІ
Посвітлішало
в гаях —
Вся шипшина
в ліхтарях.
Прилетіли снігурі,
Кажуть:
— Наші ліхтарі! —
Прилетіли горобці,
Кажуть:
— Наші ліхтарці! —
Прилетіли шишкарики,
Кажуть:— Наші ліхтарики!
А шипшина мирить їх:
— Ці ліхтарики
для всіх!
Анатолій Камінчук
ОСТАННІЙ ЛИСТОЧОК
Листя падає
Додолу.
Засинає
Гай і поле.
На вербі
Один
Листочок.
До зими
Один
Деньочок!
Микола Вінграновський
СОН
Вночі, під ранок, у
гнізді,
У комишах, при мамі
Проснулось каченя собі
І глянуло в тумані
На срібне мамине перо,
На срібне небо повне...
Перевернулось на крило
І знов заснуло сонне.
І снився каченяті сон,
Солодкий сон при мамі:
Цвіте куга, цвіте пасльон
При березі в тумані.
Цвіте при хмарі хмареня,
І зірка недалечко...
І чуло сонне каченя:
Цвіте його крилечко.
Цвіте на небо, на політ,
На голубі тумани,
На синій цвіт, на синій світ,
В гніздечку біля мами...