 |
Web Hosting by Netfirms | Free Domain Names by Netfirms |
|
|
|
за виданням "Веселки", Київ, 1996
©Віктор Терен, 1996
СТАРОМУ СОМУ
ВЕЗЛИ СОЛОМУ
Старому сому везли солому —
скирта соломи потрібна сому.
Сом за три дні сплів
солом'яний
бриль -
бриль, що Дунаєм поплив
без вітрил!
Хвилею змило той бриль
з голови -
скирту соломи,
соме,
лови!
Сом не сумує,
хвилею хлюпа.
Він і сомисі
сплете капелюха.
ИТНО, ТИДНО
Жив та був собі жучок,
Мав зелений піджачок
Итно, тидно,
В піджачку не видно!
Ген на яблуні шпачок!
Не знімай свій піджачок!
Итно, тидно,
В піджачку не видно.
Як же звався той жучок,
Що вдягнувся в піджачок?
Звався дуже дивно -
Итно-тидно.
ЯК ДОЇХАТЬ ДО ПОЛТАВИ?
Два трамвайчики питали:
- Як доїхать до Полтави?
Ми сказали їм:
- Це поруч!
Трохи візьмете праворуч
І пряменько понад плотом
До ставка.. А потім, потім-.
- Ой, замерзнем біля ставу,
Так не встигаємо в Полтаву!
- Ну, гаразд.. Є шлях інакший:
За отавою — ромашки.
І уже по ліву руку
Обминіть вербу протрухлу..
-Ой, заблудимось в отаві,
Не побудемо в Полтаві!
Кажем знову:
- То, можливо,
Їдьте прямо до ожини?
А тоді все низом, низом,
Ліс побачите.. За лісом-
- В лісі повзають удави,
Нас не пустять до Полтави!
Так не зрушили нітрохи, .
Перебрали всі дороги.
І питали,
Все питали:
— Як доїхать до Полтави?
ШЕВЧИК
— Що в мішечку,
шевчику?
— З дубового листя чоботи,
по болоту буслові
човпати!
— А нема дешевшого,
шевчику?
— Черевички діткам, недорого!
Із м'якого листя,
вербового.
БАРАНЕЦЬ ТА БУРУНЕЦЬ
Біленький на берег біжить
баранець,
А з річки біленький примчав
бурунець,-
Буц! — і зустрілись обоє
А вдача грайлива була в бурунця,
Тому бурунець жартома баранця
Бризь! — і забризкав водою.
ЧИЄ ГНІЗДО КРАЩЕ
В шпака будиночок примітний,
Дбайливо тесаний, міцний.
Там цокає дзигарик мідний,
Заведений іще з весни.
А в польової перепілки
Гніздечко легше вітерця: .
Соломи жменька, та суріпки,
Та трошки пір'ячка з крильця.
Але вона до нього лине,
Здаля в травичці пізнає..
Воно зігріє, бо єдине,
Воно найкраще, бо своє.
ГОНОРОВА КОРОВА
На хуторі Пирогово
була гонорова корова.
Як одягнуть їй дітки на роги
з васильків лугових корону -
то така вже вона гонорова,
ця корова,
що з Пирогова!
А якщо забреде в бур'яниська,
ще й болотом себе оббризка-
не кажи їй про те ані слова -
бо вона гонорова
корова!
Та зате молока дві дійнички
принесе, як поїсть травички,-
і гарненька тоді корова
гонорова, ота,
з Пирогова!
ДИВУВАВСЯ ЦАПОК
Усе дивувавсь молоденький цапок
- Чого б то у цапа старого ціпок?
Чому це собака аж рветься
з цепка,
Коли на капусті побачить цапка?
Ціп, курочки, ціп, ціп!
Цок, ціпочок, цок, цок!
ЧЕРЕПАХИ
В понеділок черепахам
Захотілось до ставка.
Черепахам-нечупарам
До тепленького ставка.
Не барились черепахи —
У вівторок і пішли.
Топи-топи, чапи-чапи,
Покупатися пішли.
Середа. Уже підходять
Черепахи до воріт.
Ну й проворні! Вже підходять
Черепахи до воріт.
А в четвер були надвечір
Аж ген-ген, за ворітьми!
Денчі, венчі,
дивні речі -
Аж ген-ген, за ворітьми!
Натомились, находились,
Тому в п'ятницю весь день
Відпочили, ж годилось,
В холодочку цілий день.
Прямо зранку черепахи
У суботу знову йдуть!
Черепахи-горопахи
У суботу знову йдуть!
І таки б дійшли в неділю,
Тільки прикрість отака -
Доки йшли, перехотілось
Черепахам до ставка.
МЕШКАНЦІ БАРАБАНА
В барабані жив пан
Бамбарабамба,
А була в нього жінка
Бамбарабамша.
І жив ще один пан Бумбурубумба,
І жила його жінка Бумбурубумша.
Мали діток вони -
бамбарабамбів,
І, звичайно, так само —
бумбурубумбів.
Бамбарабамба, Бумбурубумба,
Бамбарабамша, Бумбурубумша,
Бамбарабамби, бумбурубумби!
Хто назве всіх панів і пані,
Що жили в одному барабані?
КВІТКА НА КОНІ
Сидить на перелазі хлопчик,
Хоч мама кликала давно.
Збиває прутиком листочки,
Вигукує: - Конячко, но!
А сад, а сонях-самосійко!
А чорнобривці запашнії
І козаченько наш, Василько,
Вже й сам як квітка на коні
РІДНА МОВА
Як то гарно, любі діти,
У вікно вам виглядати!
В ньому все: тополі, квіти,
Сонце й поле біля хати.
На оте вікно ранкове,
Що голівки ваші гріє,
Схожа наша рідна мова -
Цілий світ вона відкриє!
Бережіть її, малята,
Бо вона — віконце миле,
Що колись до нього мати
Піднесла вас, посадила-
НЕ ЗАБУДЬ!
Ще малий, але ж сміливець
Сам біжить у гай-.
Ти, мій хлопче, українець -
Те запам'ятай.
Ще мала, а по барвінок
Вже ходила в гай-.
Ти, дівчатко, українка -
Теж не забувай.
Вирина стежина рідна
З теплої трави.
Мати ваша — Україна,
Не забудьте ви.
ЖУРАВЛИК
Літає журавлик, як диха,
Пливе, набира висоти.
Та крикнула знов журавлиха:
- Ану, проти вітру лети!
Це ж нас понесе на край світу,
І треба вернуться сюди ж.
Навчишся летіть проти вітру -
Тоді долетиш».
ВІДВАЖНИЙ ПЕНЬ
Були дощі колючі,
Та висвітлився день.
Стояв собі в калюжі
І що надумав пень?
Надумав стать корабликом,
а може, кораблем!
А я кажу. — Сидів би вже,
коли вродився пнем!
- Прощай, низинко рідна,
Прощайте, береги! —
Порвав міцне коріння,
Як чорні ланцюги.
Ти глянь - пливе! Таки пливе
старий обдертий пень!
Ну, я скажу. - І справді він
Пилип із конопель.
А море то блакитне,
То блискавки руді...
Ще трохи — й перекине,
Потопить у воді
Загине пень, розсиплеться -
ну, звісно, телепень!
А я ж казав: Сиди собі,
так він анітелень!
Та хто це там без страху
Так веслами гребе?
Жуки,
жучки,
мурахи
Рятують корабель.
Щось тягнуть, забивають,
сокирки — дзень-дзелень!
Ну, я скажу -Команду
зібрав сосновий пень!
Поставили вітрило
І далі попливли-
Були вони
в Австралії,
Відкрили острови...
Акули не злякалися,
ні шторму, ані злив...
А я ж казав.
— Хоробрий пень!
І добре, що поплив.
ЦЕ НАША МАМА
- Кво, кво, кво! - квоквокче
квочка.
- Кря, кря, кря! - крякрякче качка.
— Це наша мама! — Біжать
курчатка.
— Це наша мама! — Пливуть
качатка.
ЖУРАВЛИХА І ЖИРАФА
Під Кобеляками жила
журавлиха,
А в країні Конго
жила жирафа
Вони познайомились,
коли журавлиха
Туди прилетіла
від зимового лиха.
Одна одній вони листи
посилали,
В тих листах
про секрети свої писали.
Про вечірні прогулянки
на болоті,
І про двох закоханих
бегемотів.
Коли під Кобеляками
пожовтіють трави,
Журавлиха в гості
полетить до жирафи.
ХАТКА ДЛЯ ЇЖАЧКА
Мама поле город, ну і я не
лежу -
Підберу бур'янець, віднесу на межу.
І наклав я за день невеликий
стіжок.
А як дощ зашумів, то прибіг
їжачок.
Він зарився та й каже:
- Сховався-таки!
От і будуть у мене сухі голочки.
Ще сюди нанесу печеричок-грибів.
Хтось гарнесеньку хатку для мене
зробив!
ХОРОБРИЙ РАК
Рак по морю гуляє,
акул лякає.
Акули тремтять від страху,
бояться попастися раку.
Акул чотири череди
сховалися в очерети.
КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ
Скаче коник-стрибунець
через поле
навпростець.
Хто його погладить -
той буде сідлати.
Хто з руки напоїть -
той накине повід.
Я його погладжу — рано ще
сідлати.
Напою водою - буде підростати!
НАМАЛЬОВАНІ РИБКИ
Трипки-дрипки,
Мальовані рибки!
Якось на папері
Хвостиком змахнули,
Виплили за двері
Дрипки-трипки,
Не пустуйте, рибки!
Ту, найбільшу, слухайте,
Моря не розхлюпайте.
ПАНІ ПРОХОЛОДА
В лопухах, що біля плота,
спала паш Прохолода.
Пані важна та пригожа,
що була на курку схожа.
Стало сонце припікати,
нашу пані проганяти!
Прохолода до вечора
заховалась у глечику.
ІНДИК, ЯКИЙ ЇДЕ В ІНДІЮ
На пероні гуляє індик,
він од баби з кошика втік.
І купив на поїзд квиточок
в Індію,
за вербовий тиночок.
Буде в Індії за півгодинки...
От зрадіють індійські індики!
І дзвонитиме звідти: «Кольо,
кольо!»
Це по-індичому: «Алло, алло!»
ХОДЕ ЧАПЛЯ
В ЧОРНИХ БОТАХ
Ходе чапля по болоту
в лакованих чорних ботах -
бовть, бовть.
Страшно жабам на болоті:
що за звірі чорнороті -
бовть, бовть?
Стали кумкати-гадати,
як оте страшне прогнати -
бовть, бовть?!
СОНЯХОВА ПАРАСОЛЯ
Яскравий мак горить на весь город
На мокру стежку вибралась
квасоля.
Цвіте в бджоли під крильцями
горох,
І сохне соняха намокла парасоля.
У БАБУСІ ХАТА-
М'ЯТОЮ БАГАТА
У бабусі хата,
А при хаті - м'ята.
Зірвавсь бичок-третячок -
Не чіпає квіточок
Два коники, два орли,
Сіно з лугу привезли —
Ні листочка не взяли.
Ще й курочки ходять
та й ходять,
Курчаточок водять та й водять,
Прогортають м'яту, не зводять.
Грайтеся на спориші,
Ну а м'яту бережіть,
Не топчіть.
У бабусі хата - м'ятою багата.
ГРАЙСЯ З КВІТОЧКАМИ
В церкві йде служба Божа.
Леся прийшла з бабусею,
а котику з ними не можна.
- Грайся собі з квіточками,
ніби з янгелочками!
ЖАБИ
От жили на болоті жаби,
Змайстрували вони дирижабль.
Захотілося їм побувати
в Пенджабі1,
Щоб індійських провідати жаб.
Тільки щось в дирижаблі
зламалося... жаль!
В жабуринні загруз дирижабль.
Всі ми жабам тоді співчували...
Аж коли наймудріша із жаб
На пеньку, де вони спочивали,
Узяла й написала: «Пень жаб!»
От уже й завітали в Пенджаб.
1 Пенджаб — штат в Індії.
КАРАСИКИ
ШИБОЧКИ ПОМИЛИ
- Що це в вас за празники,
пустуни-карасики?
Просто не впізнати
водяні кімнати!
Так прибрали чисто,
шибочки помили.
Ще й вербовим листям
хвильки притрусили.
— А тому і свято,
що над бережками
дощик їде в гості!
Та не сам - з дощами.
КАЛАБАНІ
Є країна Калбанія,
в ній великі калабані
В Калбанії ходять пані,
всі по вуха в калабані.
Поїдять вони добряче
та й почують — качур кряче:
- Поспішайте, любі пані,
поплаваєм в калабані!
ЖАЛИВА
Кожну весну оживає
жалива,
налітає в жаливу
комашва,
дуже добре комашві
в жаливі —
всі наїдені, здорові
і живі!
ПРОСО
На порозі просто
Виросло просо.
Просо волохате
Не пускає в хату!
Ми його попросим:
- Пропусти нас, просо!
ГОРОД У МИШКИ
В хаті місячне світло висить
голубе,
Тихо бабина мишка свій
городець шкребе.
Вродить грудочка сиру, смачні
шкуринки...
Кіт сидить коло печі, стереже
грабельки.
В ЛІСІ, В КРУГЛОМУ ГОРІСІ...
В лісі,
в круглому горісі,
коник зиму зимував.
Зимував - не сумував,
підростав.
Стало тісно у горісі,
тріснув кований горіх!
Страшно гуркнуло у лісі,
кінь горіховий побіг.
Тупотить, гукає всім:
- От і я, весняний грім!
МІСЯЦЮ КУЧЕРЯВИЙ...
Місяцю кучерявий,
Сідай з нами вечеряти!
Коло мами, коло тата,
Біля котика Кіндрата.
З'їж із нами по млинцю,
Ласунчику місяцю!
ВІТЯ І КОТИК
Жили собі тато й мама,
Хатинку мали, городик.
І з ними жили так само
Синочок Вітя і котик.
Були вони мамі й тату
Дорожчі за все на світі.
Траплялось пригод багато
Обом - і котику, й Віті.
Коли ж вечоріло помалу,
Сідали вони на колодки
І ждали татка і маму —
Синочок Вітя і котик.
І потім вечеряли в хаті,
їли різні смакоти.
І всі були дуже раді,
А найдужче —
Вітя і котик.
ХТО ЦЕ?
Ой, а хто це біля хати -
Геть забрьоханий, вухатий,
Ну й страшко!
Вдень гасає моріжком,
Ввечері лякає жаб —
Жах!
А який хоробрий! Хто ще
Так гарчить, усіх ляка?
Та лишень закапа дощик,
Як зіщулиться й тіка_
БУВ СОБІ...
Був собі попик,
як снопик
От розчеше пшеничні вуса,
та колосся підріже в вусі,
вдягає шати свої обережно,
перевеслом їх
підпереже,
та й стоятиме, спершись
на плотик -
здогадайся:
попик чи снопик?
ПИТАЛИКИ
Сидять Питалики на дереві,
Та все питаються вони:
- Чому в дуплі зітхає темрява
І лапки чистять кажани?
Чом на галявині взелененій
Збирає хмиз лісовичок,
І сонце вибігло на белебень,
Немов Солом'яний Бичок?
І хто це там гукає здалека,
І що їм тато принесе? —
І дуже радісно Питаликам
Отак запитувать про все...
ЖУЧОК ПОВЕРТАЄТЬСЯ З БИТВИ
Дайте мені ліхтарик «Летюча миша»,
І я присвічу жучкові, що їде з-під Перемишля.
Іде з великої битви — мурахи напали червонії —
Вісім жучків пропало: чи згинули, чи в полоні.
А він тоді не злякався, хоч били по ньому з гарматки.
Тепер-от везе подарунки — намисто і мармеладки.
Коник під ним швиденький, рушниця з очеретини.
Жде його вдома дружина і чотири дитини.
БАРАНЧИК, У ЯКОГО
БОЛІЛА ГОЛОВА
У баранчика боліла, ой,
боліла голова!
І була йому немила в бережку
густа трава.
І води не доторкнувся,
що дзвеніла у струмку,-
Через те, що — дуже-дуже! -
заболіла голова
А чому вона боліла,
та нещасна голова?
Бо йому була немила
в бережку густа трава,
Бо й водички не торкнувся,
що дзвеніла у струмку,
Ось тому так дуже-дуже
й заболіла голова.
І баранчик, у якого так боліла
голова,
В бережку напасся добре -
запашна була трава!
І побіг водички випить,
що дзвеніла у струмку,-
I тому й переболіла
вередлива голова!
ОЙ ДЖМЕЛИКУ-ДЖМЕЛКУ...
Ой джмелику-джмелку,
Літай помаленьку!
Літай помалечку,
Не сідай на стежку!
Там бігає близько
Мурашине військо.
У дудочки трубить,
На тебе наступить!..
А сідай скраєчку
На дрібненьку гречку.
СНІП СТОЇТЬ ПІД ГОРОЮ...
Сніп стоїть під горою
підперезаний
дорогою.
В ньому сосни колосисті,
в ньому бігають лисиці,
і з тугого перевесла
перевисла
береза.
Вітер хилить донизу
сніп зеленого лісу.
ВЕЧІР, ХОДИ СЮДИ...
Гасне у хмарах вишневий
вогонь,
В гнізда летять ластівки
й дрозди.
Квіти хилить на сон —
Вечір, ходи сюди...
Дітки маленькі погрались
в м'яча,
Сіли гурточком біля води.
Час розбігатися, час-
Вечір, ходи сюди...
ПРИГОРНЕТЬСЯ СТЕЖКА
Засни, дитино,
засни, мала,
У синички на подвір'ї
квітка зацвіла
Виростеш велика,
та випаде сніг,
Пригорнеться стежка
до швиденьких ніг.
Кравчики-метелики
прилетять,
Та пошиють шапочку
і двоє чоботят.
Житиме пшениченька
при тобі,
Вишня та лелека на тонкім
стеблі.
Ой засни, дитино,
засни, мала,
У синички на подвір'ї
квітка зацвіла.
ПТАШИНА ЦЕРКВА
Гніздо кругленьке на черешні,
А з нього — з пір'я та стеблин
Яєчок світяться вершечки,
Мов біло-сині куполи.
Од вітру сонячні люстерка
Мигтять по листю, по воді
Гойдається пташина церква
На гілці високо в гнізді
ОСІНЬ ПРИЙШЛА
Утекла від мене річка,
Понесла вербову зелень.
Налякалася травичка,
Поховалася під землю.
Гніздам порожньо на вітах
Колисаються намарне.
Лисеняток манить вітер -
Молоком пташиним пахне.
ОСІННІ ДЖУНГЛІ
Висохлі, пожухлі
споришеві
джунглі
Носороги-рогачі,
мурашині леви —
де ховалися вночі,
полювали
де ви?
Геть пожовкли край дороги
бур'янці-дерева...
Дуже
мерзнуть носороги,
леви — ледве-ледве.
ПАНІ САЖОТРУСКА
Ніч стара і волохата
Чистить димарі по хатах.
Сажу в торбу вимітає,
Сорок іскор вилітає!
Сажотруска — чорна пані! —
В комині гуркоче пані
Та зате димок легенький
Буде витися раненько.
ПІВНИКИ-РОЗВІЙНИКИ
Он півники-розбійники
вийшли на подвір'я,
Обвішались шаблюками
з блискучого пір'я.
І лякали, і співали!
Аж раптом замовкли:
На подвір'я випав дощ -
і шаблі намокли.
Ті півники-розбійники
ходять біля хати -
Як висохнуть шабельки,
будуть ще лякати.
В КОТИКА Й МИШКИ
Вітер з пожовклим листком
Грається в котика й мишки:
То поженеться біжком,
То підкрадається нишком.
Ну, а коли спійма,—
Буде, дітки, зима.
ЩО МИ ЗЛІПИЛИ?
Гірку ліпимо нову -
Білу-білу, снігову.
Та від сонця, від тепла
Наша гірка потекла.
Галас на подвір'ячку:
- Ми зліпили річечку!
СНІГОВЕ КОЗЕНЯ
Це хто стрибає на стіжок,
Ще й куряву здійняв?
То з вітром бігає сніжок,
Як біле козеня...
А в лісі повно звірів злих,
Що зиркають в півока...
А козенятко скік та плиг! -
І не боїться вовка.
- Ой, вовчику, не здоганяй
Метелицю легку!
Воно ж із снігу, козеня,
Копитця із льодку.
БІЛІ СЛОНИ
Із холодних країв,
З далини,
Поприходили білі слони.
Он під вікнами стали, вухаті,
Аж стемніло трішечки в хаті.
Будуть з нами вони до весни -
Білі-білі замети-слони.
А весна засміється в гаю -
Підуть знову на північ свою.
МИША, ЯКА ПИШЕ ЛИСТА
В ПАРИЖ
Під столом шкребеться миша —
Пише лист аж до Парижа.
- Бон суар1, французькі миші!
Що новенького в Парижі?
Як ви там? Яка погода?
Сиру вам прислати згодом?
І чи в моді з хутра одяг?
Чи й тепер коти в чоботях?
Напишіть! Моя адреса:
«Нірка мишача. Одеса».
1 Бон суар — добрий
вечір (фр.).
ЗВІРІ НА ЯЛИНЦІ
Ой, які суворі
звірі паперові!
Водять їх на ниточках навколо
ялинки
сміливі снігурки в білих
пелеринках.
Надто ті вовчиська!
Он їх ціла низка!
Топчуться, гуляють,
на ліс поглядають.
ДІД МОРОЗ
Дід Мороз нам всього приберіг,
Все роздав — і ступив за поріг.
А його дітвора
Не пускає з двора:
- Ти, дідусю, гостюй цілий рік!
Будеш з нами ходить по гриби,
Будеш з річки тягти коропи,
Жартувати в гурті
І ганяти котів —
Залишайся, що хочеш роби!
Дід погодивсь ходить по гриби
І тягати важкі коропи...
А ганяти котів
Він чомусь не схотів -
Та й пішов за високі горби...
ВЕСНЯНІ ЧОЛОВІЧКИ
В холодну березневу нічку,
Коли ще сердиться зима,
Весна маленьких чоловічків
До нас під ранок посила.
Вони приходять швидко-швидко,
І хоч ніхто не бачить їх -
Бруньки розмотують на вишнях,
Лопатками згрібають сніг.
Бува, натруть собі долоньки,
Натомляться, а все одно
Проб'ють на річці ополонки,
І скресне біле полотно.
Покрівля гріється на сонці,
Внизу слідочки крапенят:
То знову в нас біля віконця
Ті чоловічки тупотять.
ОБЕРЕЖНА СТЕЖЕЧКА
Ось від порога стежечка прудка
Біжить, біжить повз яблуневі
щепи.
А тільки обережненька така -
Що й квітки не зачепить.
ГРАТИСЬ ПОКЛИЧЕ ВЕСНА
Котик згорнувсь біля ніг.
Спи собі, котку, лежи -
Білою ниткою сніг
Стежку від хати зашив.
Зимонька піде стара...
Все, що жило, оживе.
Гостра проб'ється трава,
Ту білу нитку порве.
Стане струмочком вона...
Котку, тоді не заснеш:
Гратись покличе весна,
З хати до неї втечеш.